Серед цих сонячних берегів, слухаючи спів пташок гірського лісу та легкий вітер синього моря, зростав один із синів родини – Jamato Sakamoto (Ямато Сакамото). Спостерігаючи за вправністю рідного батька і майстерністю матері, він набиравcя життєвого досвіду: вдень допомагав батьку ловити рибу чи креветку, збирав водорості або ж сушив рис разом з братом, а ввечері готував традиційні японські страви з матір’ю. Спостерігаючи за процесами та її секретами, навчаючись високій майстерності, яку так високо цінували при імператорському дворі, Jamato щодня відкривав для себе інший світ – світ кулінарії.

З роками Jamato став все більше цікавитися куховарством. Він полишив рибацьку справу і почав досліджувати традиції японської кухні. Його допитливість та невтомний пошук нових смаків призвели до відкриття справжніх таємниць – унікальних комбінації спецій, приправ, методів обробки та приготування, що підкреслювали натуральний смак кожного інгредієнта і були неперевершеними за своєю глибиною та ароматом. Jamato мав виняткову кулінарну інтуїцію, подібно до його матері, яка готувала для імператора. Мав чудові знання інгредієнтів – риби, морепродуктів, овочів, сої, рису та усіх інших, адже обирати їх, вирощувати й доглядати його навчив батько.